shos mene potiagnulo na klasychni teksty...

Akvarium Suvorova davno treba bulo prochytaty povnistiu. lublu cej kavalok.

Человек способен творить чудеса. Человек может переплывать Ла-Манш три
раза, выпивать сто кружек пива, ходить босиком по раскаленным углям, человек
может выучить более тридцати языков, стать олимпийским чемпионом по боксу,
изобрести телевизор или велосипед, стать генералом ГРУ или миллиардером. Все
в наших руках. Кто хочет, тот и может. Главное - захотеть чего-то, а потом
все зависит только от тренировки. Но если тренировать свою память, мускулы,
психику регулярно, то... ничего из вашей затеи не получится. Регулярность
тренировок важна, но сама по себе она ничего не решает. Один чудак
тренировался каждый день. Раз в день он поднимал утюг. Тренировки
продолжались регулярно в течение десяти лет - его мышцы не увеличились.
Успех приходит только тогда, когда каждая тренировка (памяти, мышц, психики,
силы воли, настойчивости) доводит человека до грани его возможностей. Когда
конец тренировки превращается в пытку. Когда человек кричит от боли.
Тренировка полезна только тогда, когда она подводит человека к грани его
возможностей, и он эту грань совершенно точно знает: я могу прыгнуть вверх
на 2 метра, я могу отжаться от пола 153 раза, я могу запомнить за один раз
две страницы иностранного текста. И каждая новая тренировка полезна только
тогда, когда она будет попыткой побить свой собственный вчерашний рекорд:
сдохну, но отожмусь 154 раза.
Нас водят на тренировки будущих олимпийских чемпионов. Вот они,
пятнадцатилетние боксеры, пятилетние гимнасты, трехлетние пловцы. Смотрите
на выражение их лиц. Ждите самый последний момент тренировочного дня, когда
на маленьком детском личике появляется злая решимость побить свой
собственный вчерашний рекорд. Смотрите на них! Когда-нибудь они принесут
олимпийское золото под огромный красный флаг с серпом и молотом. Смотрите на
это лицо! Сколько в нем напряжения. Сколько муки! Это путь к славе. Это путь
к успеху! Работать только на пределе своих возможностей. Работать на грани
срыва. Чемпионом становится тот, кто знает, что штанга сейчас задавит его,
но толкает ее вверх. Побеждает в этой жизни только тот, кто победил сам
себя. Кто победил свой страх, свою лень, свою неуверенность.

zi mnoju shos ne tak???

Коли хтось вперше опиниться на самому українсько-польському кордоні, то зауважить, що він ніяк не змінився з часів Радянського Союзу. Це дуже особливо та вражаюче: колючі дроти, викопані рови, заорані землі. Без динамічних заходів, спрямованих на зміни в транскордонних відносинах, впродож однієї ночі цей кордон може стати залізним муром, або другою Берлінською стіною.

Перші транскордонні урочистості відбулися в 2004 році під назвою „Транскордонний діалог польської та української культур”, другі – «Від залізної стіни до відкритості», треті – «Кордон, який об’єднує», четверті – «Європейський міст», п’яті – «Європейське партнерство». Кожного року заходи, крім спільної програми, мають ще й певну специфіку.

Заходи відбуваються безпосередньо біля лінії кордону. Місце проведення заходу – кордон – природньо та невимушено сприяє втіленню в життя ідеї добросусідства та пропагуванню відкритого та приязного кордону між ЄС і Україною. Європейські дні добросусідства на кордоні – святкування закінчення літа, волевиявлення про те, що ми хочемо бачити європейське майбутнє України та долучитися до будівництва мостів, а не залізних мурів між народами, які творять європейську спільноту. Захід має значення та виконує роль символу поєднання та братерства, служить розвитку українсько-польської співпраці та євроінтеграції, особливо важливих у прикордонному регіоні в рамках розширення Шенгенської зони та у контексті приготувань до Євро 2012.

В рамках Днів Добросусідства відбуватимуться:

* музично-мистецьке дійство "Кордон 835"
* форум транскордонної співпраці
* екуменічна молитва
* єврореспубліка
* футбольний матч
* кулінарний пікнік з традиційною кухнею
* пленер, ярмарок народних ремесел, майстер-класи
* інтеграційні заходи для дітей та молоді

Не чекай до Євро-2012, не потрібно лічити позначки на прикордонній смузі, вирушайте разом із друзями на захід до Кречова-Нововолинська на Європейські дні добросусідства. Нехай Буг поєднає нас!
додаткова інфо на www.kordon.net.ua

МИСТЕЦТВО ПЕРЕМАГАТИ

Мистецтво перемагати – це мистецтво удару твердого по порожньому. Як каменем по яйцю. Повна гарантiя успiху.

Кращий спосiб виграти вiйну – взагалi її не вести.

Кращий спосiб знищити ворога – це зробити його другом.

Тверде об тверде – лише iскри сипляться. Обидвi сторони зазнають великих втрат. Кривавий варiант роззброєння.

Вдарити твердим по порожньому – ось iстинне мистецтво. Не намагатись бути сильнiшим ворога, а знаходити, де ворог слабкiший за вас.

Нехай у нього сто тисяч воїнiв, а у мене сто. Але нехай мої сто оточать його десять i переможуть. Перемога мене посилить, а його ослабить. Справа не в тому, щоб мати чисельнiшу i сильнiшу армiю, а в мистецтвi бути сильнiшим супротивника в потрiбний момент i в потрiбному мiсцi.

Нехай проти мене висувають п’ять обвинувачень, а не одне. Я виберу найслабкiше з п’яти i його спростую. Тим самим поставлю пiд сумнiв i решту чотири.

Розбивши найслабкiший з аргументiв, позбавившись найслабкiшого противника, ми посилюємо свої позицiї, наближаємо себе до перемоги. Спочатку атакують найслабшого.

Будь-яка перемога має бути порiвняно легкою, iнакше це може бути “пiррова перемога”, яка рiвнозначна поразцi. Для цього досвiдчений у вiйськовiй справi спочатку бере плуг, i лише потiм – зброю. Забезпечує мiцний тил i достатнi запаси. Ухиляється вiд поєдинку, доки сил недостатньо.

Поки ворог живий – не пiзно показати йому Шлях. Шлях завжди веде до добра. Той, хто має свiй Шлях, не може бути ворогом. Шляхи не перетинаються.

Якщо не вдається показати Шлях i зробити противника другом, слiд зруйнувати його плани. Змiнити його уявлення про можливi наслiдки вiйни, щоб вiн вiдмовився вiд самої думки про неї.

Якщо не вдається зруйнувати намiри противника, потрiбно зруйнувати його союзи. Побачивши, що союзники покидають його, що вiн помилився, ваш ворог якщо i не вiдмовиться вiд намiру, то вiдкладе його виконання до прояснення ситуацiї.


Якщо вiйна неминуча, то потрiбно перенести турботу на армiю противника. Той, хто володiє мистецтвом перемагати, любить свого ворога i турбується про нього.

БОРОТЬБА ЗА МАЙБУТНЄ

Боротьба на війні важка.

Найбезглуздішою є боротьба за минуле. Екстремальний її випадок – помста. Помста – це спроба змінити минуле. Проте його не зміниш, хіба що в уяві. Тому помста – прихована форма безумства.

Боротьба за теперішнє – найкривавіший вид боротьби. Віддай зараз же! Відпусти! Стій! Негайно відповідай! Розпалюються пристрасті, тверде на тверде, іскри і дим. Спітнілі тіла і волосся сторчаком. Вправний воїн уникає такої бездарної втрати сил. Він постійно ставить противника в такий стан, коли боротися за теперішнє вже пізно.

Боротьба за майбутнє – єдино достойний вид боротьби. Боротьба за теперішнє придатна лише для того, щоб зафіксувати поразку противника. Якщо, звичайно, ця боротьба не є обманним ходом, без яких війни не буває.

Противник готовий обороняти висоту і відбити атаку. Атака – боротьба за теперішнє. Проте якщо здійснено успішний обхід, то противник може залишити висоту без бою. Правильне ведення боротьби за майбутнє звільняє від боротьби за теперішнє.

Борючись за майбутнє, потрібно не відбирати у противника можливість побачити свій Шлях, але наближати його до бачення Шляху. Ніколи не поглиблюйте ворожнечі.

ніхто не знає де водиться?
або хоча б скажіть чим його приманити...

Я знаю, коли люди стають поетами —
ранньою весною під тихий березневий вечір,
біля димлячих багать,
тоді, як по садах палять торішнє листя
та сухе гілляччя.

Тоді так багато простору для споминів,
і минущість всього, що на світі,
як ніколи, відчутна тоді.

Торішні газети, поламані лижі, стоптані черевики,
вже непридатні для вжитку (а колись такі свіжі!)
слова —
усе той вогонь обіймає!

...Якщо ви побачите когось задуманим
над весняним багаттям,—
не турбуйте,
дайте побути йому на самоті.

Чубай Григорій :: Березень



Завтра точно йду запускати повітряного змія!!!

Види пам'яті
Виділяють такі види пам'яті за методом запам'ятовування:

мимовільна — інформація запам'ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або работи з інформацією.
довільна — цілеспрямоване заучування, за допомогою спеціальних прийомів, і ефективність запам'ятовуваня тут залежить від прийомів, цілей запам'ятовування;

За тривалістю збережнення інформації

сенсорна пам'ять триває 0,2 - 0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в отченні.
короткочасна пам'ять забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини;
довготривала пам'ять — збереження інформації протягом тривалого часу;
оперативна пам'ять — проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданний проміжок часу.


скажіть, а як називається память в людей які витягують на верх всякі гадості і розказують про них іншим???

нарешті здійснилась ще одна з моїх маленьких мрій - мене навчили їздити на лижах!
дякую Куту, його наука не пройшла зовсім марно:)
Муха, а тобі величезна подяка за витримку і підтримку!!!
довго мені ше будуть ввижатись схрещені лижі:)
дружню і веселу атмосферу створювали Санчо і Оксанка



і ше трохи тут

То начебто почнеться маскарад
а насправді то він закінчиться
і тепер можна хоча б на часинку
побути собою
бо незабаром знову почнеться маскарад
чи то пак закінчиться
і знову треба буде одягати
дуже поважні
дуже розумні
дуже заклопотані
маски людських облич

Грицько Чубай

slipa liubov...


Magritte

Сталось...
не повірите але я чекала цього моменту 2 роки
нарешті не треба бігати до когось з чимось шоб просто поринути у віртуальний простір
нарешті ми не залежні(ну майже)від часових обмежень!!!!

одним словом нам в кімнату провели нет
з чого я безмежно рада))))

Найкраще літо

Виглядає як твір в школу. На запитання: «Як пройшло літо?», можу зі спокійною душею відповідати – «Фантастично!». Все описувати, мабуть довго, тому обмежусь кількома найяскравішими враженнями і переліком подій.
Гори: врешті я побачила обсерваторію на Попі Івані!!! Вперше побачила як варять сир в колибі, відчула на собі прєлєсті життя пастухів в горах (які ночами люблять постріляти – лякаючи вовків). Обожнюю прокидатись в горах, коли не обовязково зриватись від будильника чи гірше – свищика, висунути носика в шпаринку в наметі і дивитись на туман в горах, на сонечко, яке також ліниво піднімається, вдихнути трошки карпатського вітру і знов заритись з головою в спальник. Мабуть, немає нічого кращого, ніж сидіти на гірській «терасі» тримаючи горнятко гарячої кави, розглядати хребти на багато кілометрів в далечінь і відчувати спокій і радість кожною клітинкою себе.
Всі напевно мають свій перелік «такі моменти можна назвати щастям», це один з моїх пунктів списку.
Море: не настільки я люблю воду, щоб тащитись від нього самого. Набагато більшу роль відіграло товариство і бонуси – додаткові розваги. Політати я мріяла давно, такшо параплан, який бороздив повітряні простори відразу прикував мою увагу. Недарма синій – мій улюблений колір. Тоді було просто свято для душі та очей: небо над нами, море під нами і безмежний блакитний простір доки сягає зору. Вітер, від якого закладає вуха, захват який ледве стримуєш (шоб своїми воплями не довести бідолашного сусіда по літальному апарату до інфаркту, який йому і без того загрожував) і безмежність довкола...
Кажуть, що поїздити на конях теж мріють усі, тільки в декого проходить, а в інших ця ідея фікс залишається надовго. Свист вітру, степ довкола і думка: «Як блін ті козаки умудрялись на них ще й воювати?». Гороскопи кажуть шо моя стихія повітря, може й не брешуть і саме тому я так люблю вітер.
Кордон: Корчмин. Теж специфічні відчуття коли живеш за 700 метрів від кордону. Село, в якому колись жили українці, яких пізніше виселили і через Корчмин проліг кордон, який розділив людей назавжди (?), залишивши церкву по один бік, а чудотворне джерело і капличку – по інший. Наш «етнографічний табір праці» заслуговує окремої розповіді з фотографіями. Усвідомлення собі історії тієї землі давала настільки багато матеріалів для роздумів, що неможливо було їхати звідти таким самим яким приїхав.
А поміж тими мандрами ше були фестиваль пісні в Бескидах, Карпатський вернісаж у Франику, концерт на кордоні, двічі за одне літо музей писанки в Коломиї (причому в обох випадках все було по-різному, але однаково кльово), книжковий форум у Львові і багато-багато іншого.
А найголовнішою складовою – запорукою успіху цього літа були старі друзі та знайомі, яких так бракувало минулого літа. Люди, з якими приємно бути, з якими не нудно, люди без яких життя було б інше, з ким чуєшся легко і просто, або ж навпаки, але тим не менше цікаво, ті хто асоціюються з якимось періодом твого життя або ж люди-спогади. Мабуть, найважливіше, шо всіх їх хочеться бачити у майбутньому, що всі вони надзвичайно дорогі мені. А ше літо характеризувалось тим шо я стала страшенно домашньою, як це не парадоксально звучить. Давненько ніде не їздила з батьками, не сиділа вечорами вдома, не отримувала задоволення від наведення ладу в хаті (від часу до часу)... а цього літа було все.
Дякую тобі Боже що воно було!!!

сьогодні дізналась яка в мене кров
довго правдв тітонька не могла оприділити, довелось тягнути з мене нові і нові порції
дрібниця, але приємно
так ось вона ІІІ групи, резус дізнаюсь завтра

Vtretie za ostanni 3 dni nashtovhujus na tu samu kartynu
prychomu v riznyh misciah
 gmm...
Klimt "The Kiss"
http://members.tripod.com/empress_butterfly/gustav.html

jak vam?

chy lin' priamo proporcijna do cyfry ne termometri jakyj pokazuje skilkoma gradusamy celsija nas nyni paryt?
nenavydzhu cijeji zaduhy, povitria jake zdajetsia sho gustishe vid zhele, jogo mozhna torknutys, viter navit' ne podumaje roznesty ciu vsiu masu nad golovoju shob dopustyty kovtochok svizhogo povitriachka... ce zh ne spravedlyvo, shkoda jomu chy sho shob my dyhaly po-ludsky?
a sho vy robyte koly vyjty nadvir dorivniuje samogubstvu abo prynajmni otrymanniu soniachnogo chy teplovogo udaru?meni hochetsia tilky spaty, ale bojus sho vsi try misiaci lita prospaty ja prosto ne zmozhu
znajshla tilky odyn genialnyj metod - hovatys v pidvali. jakraz nedavno pishla v muzej pidzemelliamy Lublina... krasota neopysana. ujavit sobi natovpy jaki hodiat nad tvojeju golovoju des za 5-6 metriv i navit ne zdogadujutsia sho ty je des poriad. proholoda. napivtemriava. tysha. spravzhnij shovok vid tyh paliuchyh promeniv.
bojus pravda sho she takyh garnyh pidzemel i pidvaliv bilshe nide ne znajdu..:(

chujete druzi, vas ne liakaje shos he klika dniv tomu treba bulo hodyty v kurtochkah a nyni hot zi shkiry vylaz'?(nam obiacialy na siogodni +29)
kazhut sho lito bude teple ale z buriamy...
a potim zakinchytsia tym, sho my budemo nashym ditiam rozkazuvaty:"a znajesh, kolys lito bulo teplym a vzymku padav snig"

 meni zavzhdy bulo cikavo chy instynkt samozberezhennia praciuje tilky u konkretno vziatoji liudyny chy poshyriujetsia takozh na grupu liudej?

do jakoji mezhi liudy mozhut sebe zagnaty chy ce prosto sposib shob zavzhdy maty chym zajniatys(borotys z pryrodnimy kataklizmamy, borotys za vriatuvannia morskyh kotykiv, borotys proty vsiakogo zla na sviti - kurinnia napryklad)
sluhaly nyni po radio jak amerykanci zbyrajutsia zaboronyty filmy v jakyh liudy kuriat (utochneniia: z zadovolenniam i she jakos  tam) . jak na mene - smishnishe ne prydumajesh: hollywood obrazytsia, vyrobnyky cygarok takozh, a efektu jak ne bulo tak i ne bude
ale haj rozvazhajutsia treba zh jim zashos groshi otrymuvaty