зображення героя-
ще одне)))
діафільм про радянського героя)) http://www.youtube.com/watch?v=bFw6A9AhO
Бідні будуть, плакатимуть, але цей підручник з хімії вони в мене визубрять, навіть якщо нічого більше доброго і вічного з цих уроків вони не винесуть. Дістали. Погано їм пояснюють. Плакальщіки. Тьфу.
Батьки!!! Вчитель може пояснити матеріал, якщо учень робить хоча б мінімальне зусилля, щоб хоч грьобаних 7 процентів інфи залишилося в його мозку!!! Закликаю вас, перевіряйте в своїх дітей домашні перш, ніж іти скаржитися на вчителя.
Ю** іди на ***!!! Ю** іди на ***)))
- Mood:
bouncy - Music:ТОЛ-FAQ
Так от. В цьому десятилітті я стала хіміком, педагогом, закінчила аспірантуру, вийшла заміж, народила двійню, придбала житло, почала активно графоманити, навіть заробляти за то гроші, була головою Волинської окружної Пластової старшини, написала кілька успішних проектів, закинула всякі спроби займатися громадською і політичною діяльністю, вийшла з Пласту, повернулася до Пласту (поверталася двічі, в 2001 році і в 2009), покинула роботу в університеті, залишилася працювати в школі і мій загальний науково-педагогічний стаж на сьогоднішній день - вісім років, я багато подорожувала, Україною більше, ніж за кордоном, завела жж, френдувалась і розфренджувалась, займалася аеробікою, пересварилася з дуже багатьма хорошими людьми, виявила рідкісну нестабільність в житті. Ставалося багато всього, так і не згадаєш, певно.
А найяскравіший спогад цього тисячоліття :) для мене дивний і ... якийсь теж пов.язаний з днем народження.
Так от. Коли ми з чоловіком одружилися, в 2001 році, були двома студентами, нехай і з підвищеними стипендіями і зарплатами (я працювала на півставки лаборантом на кафедрі, а чоловік оператором компа в ректора), але ми самі знімали квартиру і жили своїм розумом. І от, грошей на новий рік не було зовсім, хіба купити шось краще, ніж мівіна і найдешевша ковбаса, навіть вирішили не ставити ялинку, що викликало в мені ледь не депресивний сум. І от, 30 грудня, вечір, ми поверталися від моєї мами, де вечеряли і брали якісь ніштячки на свято, а час вже близився до 12 вечора, може, вже й 31 грудня. Холодна передсвяткова пора - мало машин, темний проспект, тихо, майже нема машин і тут їде вантажівка з сосонками. Тут з якоїсь радості машина підстрибує і з неї випадає сосонка. Малесенька така, на п.ять гілочок, але ж сосонка! Дорога порожнісінька, водій за деревцем навіть не думав повертатися, я чесно почекала кілька хвилин, а тоді зрозуміла, що це мені ялинка! Тоді довелося, таки, купити кілька дешевеньких іграшок на ялинку і знайти старі іграшки в загашниках зйомної квартири. Я звідти одну іграшку і спіонерила, як символ. З тих пір, ялинка - необхідний атрибут свята (правда, живу я не ставлю, мені їх шкода), оце кілька років тому купили невеличку, але пишну полімерну красуню. Цього року прикрашали з малими. Але скажіть, хіба та ялинка не була дивом?
Стільки всього сталося, що і згадати важко, але сподіваюся, що наступне десятиріччя буде більш виваженим, спокійним і продуктивним, ніж це, що в усьому, що я почала в попередньому десятилітті, позакінчую... і нове почну :).
- НЕ ЗМИЛУЮСЬ!
Хмари пливли низько-низько над землею, зачіпляючись пухнастими боками за димарі багатоповерхівок. Розтріпані вітром і дахами, іноді вони просвічували високе-високе синіюче небо, на якому де-не-де світилася, як приклеєна, зоря. Зима, самотня, пошарпана… Я дивилася на ці хмари, такі близькі і такі не досяжні, гріла руки об, не знаю вже й яку, філіжанку кави, зазирала тобі в очі, питалася тихо-тихо, що чули тільки душі, не розтуляючи запечених гіркотою губ.
- Я подарувала тобі все, що мала. А вона, вона зможе так? Я дарувала тобі ранки, свій перший погляд після пробудження, першу думку, я дарувала тобі свою незайманість, свої сльози, своє тремтіння. А вона зуміє, що подарує тобі вона? Я віддала тобі найкрасивіші роки і найдовші вечори свого життя, доглядала краще, ніж сина. Я була тобі матір’ю, коханкою і найкращою подругою і тільки на моє, таке тендітне плече ти міг спертися, підіймаючи найважчу ношу свого життя. А вона, вона триматиме тебе? Вона закриє твою спину від лютого вітру і підступного ножа?
- Music:Metallica - The God Than Failed
Коли я працював на ТМ "Артеміда" (упокоїлась вона вже чи ще нє. Ніхто не чув?) торгові опрацьовували продавців таким чином, що ті за певну продану кількість воТки, чи "славнозвісної" слабоалкоголки "Sexy&Crazy", чи ще якихось хім-лікерів отримували бонусну пляшку, яку, відповідно, продавали або навіть і золотий ланцюжок. Ті, звичайно ж за таке землю дерли. Отаке.
для мене то не просто інструмент, а моя перша електрогітара!
інструмент майстровий, під страт, якось доберусь до фоткання.
ото, з нагоди записау п"єску вам під зимовий ранок :)
не судітє строго
- Music:Плач Єремії - Миколай Бородатий
Забанено користувача
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
basiq . Щось не дає спати цьому юзеру, який залишав постійно вїдливі коменти в дописах, що стосувалися мого бізнесу. Чи може те, що я відмовив йому колись у працевлаштуванні, чи може ще щось.В нашій країні такий час, пане Романе, що можна всіляко самостверджуватись та реалізовувати свої амбіції, і не тільки коментами в ЖЖ. Щасти тобі.
Вербувати вертляві верби
Ви вимагали весни від вогню
Вечір вкотре відрікся від впертої вічності
Вам велю волоцюгам випити
Вина веселості
Втішити втомлені в’язи
Вона второпала все
Вийшла вчасно
Виходом власної волі
Вона вміє втікати від вас
Воскових велетнів
Великих віконниць
Велелюдних вулиць
Поїхали!
( ну, гарного вам настрою, є від чого :) )
- Mood:афігітєльний
тобто свічки...
горять, ага. І ялинка, ну, вона, правда, світиться.
От ви тут на роботі сидите, свят чекаєте, а в мене сьогодні свято сталося.
Перевіряю роботу, восьмий клас, дівчинка: "пЛОМБірку заповнюємо мідним купоросом"... І ту пЛОМБірку вона заповнювала всю практичну роботу :))).
І вапчє. Вручили мну прємію в размєрі ... гривень і сказали за два дня дитячу наукову оформити, так шо працуєм.
Наступний рік теж буде роком дедлайнів?
Новорічна історія про каплуна..
Біг по зеленій рівненько підстриженій соковитій траві. Над головою груші схрещені з яблуками — схожі на голови клоунів. Ніколи дивитися на них. Треба бігти. Треба терміново худіти.
- Мамо! Чого я маю пропадати? Чого ти мене в яйці не зварила, не розбила молотком!?
Та й хто з них моя мама. Треба бігти. Сумно. Нікого не можна кохати. Ці тупі кури! Вони такі самі тупі як моя мама. Чого ж у мене немає ровера, тренажерів.. Мені так терміново потрібно скинути вагу.
Його мама вміла скидати вагу. Вона вешталася по клубах, а потім по тренажерних залах. Пітніла, підкидала свої ноги вгору, коли бігла доріжкою у парку. Поки не переспала з півнем.
Як би хотів їсти цих яблук-груш що схожі на клоунів. Але їсти для мене це вмерти. Як добре іншим. Вони не знають що є каплунами. Вни собі жеруть, розслабляються. І як тільки жирніють їм скручують карк. А я маю бігти. Чого моя мама була така дурна і переспала з півнем***. Тепер я каплун з душею людини. Юрій Петрович Каплун...
Півень біг і біг. Біг по скелястому узбережжі моря. Їхав на ровері “Україна”, у якого сильно рипіло сідло. Біг через замерзлі озера та продирався поміж сухий очерет. Біг-біг-біг. Поки не став відомим. Його почали запрошувати на міські урочистості у різні міста. Там він пробігався перед натовпом шанувальників, вихиляв своїми дужими м'язами. Він зробився дуже легеньким. Бо нічого не їв і постійно біг. Тому навчився бігати по воді. Ледь торкався водної гладі. Біг через тихий океан. Казав собі “Біжи!” коли хвилі піднімалися горами понад його головою. І моряки з краболовецького судна вітали Каплуна вигуками та сальвами з корабельної зброї. А Каплун біг уже пустелею Невади. Біг і думав: “Біжи каплуне, біжи в круговерть, біжи каплуне, побачиш смерть!”
І лякався Каплун таких рим, а вони лізли йому в голову “Могилаглинахробаки” - думав Каплун і пітнів. Пітнів і знемагав.
Врешті Каплуна збив фургон і він упав на пісок гарячий з обидвома зламаними ногами. І лежав Каплун і плакав. І думалось йому про смерть і ожиріння. І лежав каплун і грубів. Наливався жиром. Не міг бігти бо мав поламані ноги. Лежав каплун а сонце світило йому у око. А інше око дивилося у пісок, дивилося у землю. І за три дні став він великим та важким. Місцевий фермер йшов пустелею у пошуках змій, з яких він шив чохли до ножів та пістолетів. І побачив жирного-прежирного каплуна. І з'їв його разом зі своєю сім'єю. Спочатку з'їв каплуна, а потім уже й сім'ю****. Він навіть не впізнав у ньому всесвітньо відомого Юрія Петровича Каплуна. Бо той був худенький, а цей на піску жирний. А якби впізнав, то б не з'їв. З'їв би лиш свою сім'ю. Знаменитих каплунів не їдять.
Вихолощений* *півень, якого відгодовують на жирне м'ясо
**Кастрований
*** Це перший зафіксований випадок статевого контакту людини і птахи, який закінчився вагітністю людини. Раніше Вагітніли лише тварини від людей. Як от свиня, собака і мавпа.
**** Біллі Поланські, поляк емігрант, який жив у пустелі Невади. З'їв свою сім'ю, але був заарештований та запроторений до в'язниці за те, що продавав байкерам чохли із шкіри змій, які були занесені у “Червону книгу” 
А, і їде до мене моя дзеркалочка Нікон Д-3000!!! Вже в вівторок буде! Це ааааааааааааааа!!!
Знаєте, що на 18 років мені подарувала мама перший фотоапарат, це була найпростіша плівкова мильниця з ручною прокруткою. Але як же я тоді тішилася з першої плівки на 12 кадрів! Потім мені чоловік на народження малих подарував цифромильничку, а тепер! Тепер я буду власниця найдорожчої речі в хаті! :), придивляюсь до спалахів і об.єктивів. А ще, а ще, а ще: буду вчитися фотографувати і фотошопити (хоча довго уникала фотошопу, да) :)).
Ну, і всі мої лікування привели до загострення пієлонефриту, від набряків шкіра аж тріщить і пече. Блін, як можна бути такою ходячою болячкою?
Завтра, вже сьогодні, на роботу.
А ще ми з малими сьогодні ялинку ставили. Ги. Ціле свято з самого ставлення ялинки. Наряжали всі, тож вона в нас якась трохи нерівномірна :). А скільки ми їй пісеньок заспівали!!! Ого-го. Марко на радостях нарешті вимовив букви "к" і "х". Ура! В нас вже не Мацьо і сята, а Марко і хата :))).
Звонить мама і пошепки в ужасі каже:
- Юля, Марко матюкається.
- ЯК???
- Каже, шо, як виросте, буде мандіти!
- Фуф, мам, не лякай мене, то він Доктора Айболіта дивився, він не мандіти буде, а бандітом :))).
Таке.
п.с. ммммммммм...
- Mood:
happy - Music:Foo Fighters- my hero)))
Profile
- nastusyk100
- nastusyk
Page Summary
- natoman : Дядя Степа(мова оригіналу) [+0]
- yusmal : Сьогодні [+3]
- natoman : змінено під настрій [+0]
- yusmal : Підсумки десятиліття [+6]
- yusmal : (no subject) [+0]
- yusmal : Я, ти, він, вона. Хмари [+3]
- yurkoziy : кому на Різдво до Дьвова? [+9]
- khoma : Втуліво. [+4]
- khoma : Тільки для мусчин. [+30]
- yurkoziy : "мені принесе він нову гітару, й до вас теж прийде незабаром..." [+24]
- khoma : (no subject) [+43]
- bareth : Вир Вічного Вертепу [+4]
- yusmal : Новорічний ранок моїх малих [+15]
- yusmal : А у нас в квартирі газ :) і пЛОМБірка [+4]
- khoma : (no subject) [+8]
- fon_dereh : КАПЛУН* [+3]
- yusmal : Почалося [+5]
- natoman : ? [+10]
- nevidomuj : Daft punk [+0]
- natoman : як тільки-то зразу ж [+0]